Ікебана

«Я чув, що квіти ставили в вази з давніх часів. Квітами захоплювалися тільки за їхню зовнішню красу, без усвідомлення їхньої природної суті... За традицією ми використовуємо гілки та квіти для створення ідеального образу внутрішньої краси рослин, образу, основаного на природній формі квітів і дерев, що ростуть у полях, лісах, біля ставків. Саме так треба ставитися до квітів...» (Сенкей, засновник Школи Ікенобо, 1462 р.)

Ікебана (в перекладі з японської - живі квіти) -унікальне явище японської культури. Хоча на становлення цього мистецтва вплинули і традиції інших народів, воно сформувалося саме в Японії і втілює самобутнє японське світосприйняття. Історія ікебани, як художнього напрямку, нараховує всього 545 років, але корінням вона уходить в сиву глибину століть. Підґрунтям ікебани можна вважати давні ритуали національної японської релігії сінто, в яких часто використовували священні рослини як підношення божествам. А з приходом буддизму (VI ст.) була запозичена традиція прикрашати вівтарі Будди композиціями з квітів. Але в Японії початку VII ст. кожен елемент композиції набув особливого сакрального значення - це була своєрідна мандала в квітах. У монастирях упродовж багатьох століть розвивали та плекали це таємне мистецтво, передаючи його секрети від вчителя до учня.